Радість і печаль розлуки

Державні кваліфікаційні іспити – це підсумок надбаних за роки навчання теоретичних та практичних знань, навичок та умінь. Але ці іспити складають не тільки наші учні – випускники ДНЗ «Запорізьке ВПУМ». Це іспити і для тих, хто протягом курсу навчання був поряд з учнями, навчав їх професії, допомагав їм в кваліфікаційному зростанні. Мабуть тому майстер виробничого навчання та викладач спецтехнології переживають під час складання учнівських іспитів більше, ніж самі учні.

Державні кваліфікаційні іспити – це радісна і в той же час сумна подія. Радісна, бо приємно бачити, як твої учні з відповідальністю, грамотно захищають свої випускні роботи, демонструють самостійно створені презентаційні матеріали, як вони відтворюють отримані знання.

А сумна тому, що це остання зустріч з випускниками. Ось кожен з них відповідає біля дошки, а у мене – викладача спецтехнології, перед очима мелькають картини з повсякденного навчального життя: ось учні вперше побачили верстати, ось вони вперше вивчають металорізальні інструменти, ось вони вперше самостійно розбирають кінематичні схеми верстатів, розраховують режими різання та складають технологічні процеси різноманітних деталей. А якими вони прийшли! Неопереними пташенятами з широко розкритими очима, які з дивуванням розглядали кабінет спецтехнології та виробничі майстерні. А як страшно було вперше ставати за верстат! Разом зі своїми наставниками вони з успіхом подолали всі свої страхи, свою невпевненість і ось сьогодні вони вже стали дорослими, з певним обсягом набутих знань з професії «Верстатник широкого профілю; оператор верстатів з ПК».

Швидко проминули роки. Завтрашній день покличе наших хлопців та дівчат у майбутнє. Кожен з них піде своєю дорогою, тож хай вона їм буде прямою та рідною, а небо над ними – ясним та безхмарним.

Ну а нам з нового навчального року починати все з початку: зустрічати нових першокурсників та вести їх крок за кроком до досягнення певних вершин у професійному становленні.

Захаренко Г.С.,
викладач спецтехнології
ДНЗ «Запорізьке ВПУМ»