Наш Нескорений Герой

У травні 2011 року до Державного навчального закладу «Запорізьке вище професійне училище «Моторобудівник» вступив юнак з чарівною посмішкою – Роман Панченко. Протягом усього періоду навчання Роман виділявся серед інших учнів своєю відповідальність, врівноваженістю, доброзичливістю і звичайно посмішкою, яка завжди сяяла на його обличчі.

У грудні 2012 року – Роман був одним з кращих на захисті дипломної роботи. На АТ «Мотор Січ» з радістю взяли в лави своїх робітників, але Роман не довго працював на підприємстві, тому що в нього була мрія дитинства – стати військовим, і весною 2013 року він був призваний до лав Збройних сил України. Підписав контракт. Потрапив Роман служити у дніпропетровську 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду. Пройшовши курс молодого бійця, військову – повітряну підготовку, навчальний центр «Десна» – Роман розпочав себе відчувати справжнім військовим.

01 березня 2014 року перевернуло життя Романа на 180 градусів. В цей день їх частину підняли по тривозі і ніхто з хлопців не міг собі навіть уявити що це не навчальна а справжня тривога і для деяких з низ вона буде роковою… 19 червня 2014 року під Красним Лиманом Роман з товаришами потрапив під потужний обстріл зенітних установок… Перед хлопцями було поставлено задачу – захопити блокпост. Під час виконання завдання Роман з побратимами потрапив у засідку, зав’язався запеклий бій в якому він отримав важке поранення – пробиті печінка, селезінка, ушкоджений хребет.

Звістка про поранення Романа прийшла до нас з екранів телевізорів. На всіх каналах показували молодого солдата, який отримав важкі поранення і за життя якого борються лікарі. Працівники та учні училища не залишилися осторонь. Ми писали Роману та його молодшій сестрі слова підтримки в соціальних мережах, були зібрані кошти на проведення реабілітації Романа. Спочатку спілкування з Романом було одностороннє, але поступово юнак приходив у свій звичайний емоційний стан і почав відповідати на повідомлення. Роман обіцяв приїхати до нас в гості при першій можливості, тому що на сьогодні це проблематично у зв’язку з тим, що Роман переїхав на проживання до міста Львів і приїздить у рідне місто тільки на сесії.

18 листопада 2016 року в навчальному закладі проходив виховний захід присвячений Дню Гідності і Свободи на який до нас завітав Роман зі своїми друзями одногрупниками. Юнак з посмішкою на устах розповідав про соє життя, про плани на майбутнє. На запитання учнів про нагороду, Роман нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, розповідав з сором’язливістю. На закінчення зустрічі Роман всіх запевнив що він обов’язково буде приїжджати в гості до навчального закладу і вже з новими перемогами.

Великою несподіванкою для нас усіх було побачити Романа знову з екранів телевізора, як наймолодшого учасника Національної збірної команди України на міжнародних змаганнях «Ігри Нескорених». 29 вересня ми всі тримали кулаки за юнака, який змагався у стрільбі з лука і наші молитви та молитви всієї України були почуті – Роман Панченко став першим у стрільбі з лука, наш герой продемонстрував дуже високі результати попри негоду та вітер.

Багато селфі Романа облетіли світ але особливим є селфі з принцем Гаррі – це переможне селфі. Довгі та виснажливі тренування, робота над собою та підтримка друзів, рідних та команди – все це дало свій результат!

Президент України Петро Порошенко особисто привітав національну збірну України на «Іграх нескорених», до якої входив і Роман, та подякував за фантастичний результат.

«Кожен із вас є прикладом. Прикладом для багатьох поранених українських воїнів, які дивлячись на вас проходять не просто реабілітацію по відновленню своїх якостей, можливостей, а в першу чергу психологічну реабілітацію», – сказав Порошенко.

Петро Порошенко особисто вручив нагороду орден «За заслуги» ІІІ ступеня: за досягнення високих спортивних результатів на III міжнародних спортивних змаганнях «Ігри Нескорених» у Торонто, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету української держави – нашому Роману Панченко.

Дивлячись на Романа розумієш – що Він дійсно наш Нескорений Герой!

Савінська Л.М.,
заступник директора з НВР
ДНЗ «Запорізьке ВПУ «Моторобудівник»